НОВИНИ ТА ПОДІЇ

27 січня - Міжнародний день пам’яті жертв Голокосту

Єврейська етнічна меншина була третьою за чисельністю на Волині у міжвоєнний період, що підтверджується статистичними даними перепису 1931 р. в Польщі. Загальна кількість євреїв у цей час у Волинському воєводстві становила 205545 осіб. Рідною мовою більшість з них вважали іврит (174157 осіб), що ж до віросповідання, то абсолютна більшість сповідувала іудаїзм. Переважна більшість (124030 осіб) – мешканці міст, з яких, у свою чергу, 63610 євреїв мешкало у великих містах з понад 20000 мешканців. Саме у великих містах Волині єврейська меншина перебувала у більшості та перевищувала кількість поляків майже удвічі, а українців майже утричі.

Луцьк. Велика Хоральна Синагога

За різними оцінками загальна кількість євреїв Волині на початок Другої світової війни становила близько 250 тис. осіб з урахуванням природнього приросту населення впродовж 1931–1939 рр.

З початком Другої світової кількість євреїв Волині суттєво поповнилася біженцями, в основному євреями, які були вимушені обрати СРСР через загрозу життю у зв’язку з німецькою демографічною політикою на окупованих територіях. Нова нацистська влада не перешкоджала масовій міграції євреїв з підконтрольних територій через кордон, погоджений з СРСР. З початку 1940 р. офіси Центрального управління з єврейської еміграції з центрами у Берліні та Відні, очолювані Р. Гейдріхом та А. Ейхманом, зверталися до радянського уряду з проханням прийняти 350–400 тис. єврейських біженців з Рейху та 1,8 млн. польських євреїв. Теоретичними місцями їх розселення могли стати Єврейська автономна область або Західна Україна. Однак, СРСР відмовив у цьому клопотанні, посилаючись на пункти радянсько-німецької угоди, де трансфер населення передбачався лише для німців, українців, білорусів та русинів. Масштабні примусові міграційні акції не були новими для СРСР, проте які саме фактори вплинули на остаточне рішення стосовно цієї відмови не відомо.Евакуюватися у внутрішні безпечні райони СРСР до моменту окупації нацистськими військами встигли лише 7–8 % євреїв, які проживали на територіях, приєднаних СРСР після 1939 р.

Єврейське населення Луцька у міжвоєнний період

У серпні 1941 р. у Волинській області німецько-фашистські окупанти стратили близько 3 тисяч євреїв. Серед інших методів винищення стала концентрація євреїв у гетто і містах найбільш компактного проживання. В умовах втрати основних мінімальних умов для виживання та експлуатації трудової сили це призводило до катастрофічної летальності єврейської національної меншини. Щоденні втрати мешканців гетто коливалися від 10–20 осіб в гетто Кременеця, до 50 в Луцьку.

У Луцьку гетто існувало з 11.12.1941 р. до 12.12.1942 р. Там утримувалося 17–25 тисяч осіб єврейської національності з Луцька та навколишніх сіл. Гетто розташовувалося у центрі міста, було під охороною та огороджене колючим дротом. Євреї жили в будинках, їх використовували на важких фізичних роботах.

Луцьке гетто

Під час першої німецької «акції» 19-20 червня 1942 р. у гетто було розстріляно дві тисячі осіб.

19-23 серпня 1942 року під час німецької операції з участю команд СД, німецької та української поліції більшість мешканців гетто (15–16 тисяч осіб), у т. ч. 5 тисяч з районів, було розстріляно у с. Гнідава. Збережено персональний список лише 584 осіб. Після наступних обшуків гетто на його території було виявлено ще 2 тисячі євреїв, яких розстріляли 3 вересня 1942 р. 12 грудня 1942 р. німецькі команди знищили 500 євреїв, переважно ремісників, які працювали в гетто. Після цього гетто закрили.

Типовою для того часу стала доля євреїв Володимира-Волинського, яку реконструював дослідник В. Музиченко, зібравши свідчення сучасників тих подій. Зважаючи на близькість міста до радянсько-німецького кордону, німецькі війська окупували місто 23 червня 1941 р., що дало поштовх для єврейських погромів. Через 2 тижні почалися облави та вбивства євреїв групами по декілька сотень осіб. Найбільша екстермінація євреїв міста відбулася 1 жовтня 1941 р. У створеному на початку 1942 р. гетто було сконцентровано усіх євреїв міста та околиць, які розподілялися за професійною та трудовою ознаками: необхідних окупантам працівників та решту осіб. Знищення мешканців гетто Володимира-Волинського відбувалися у вересні та листопаді 1942 р.

Луцьк. Меморіал жертвам голокосту Волині

Найбільш достовірними та верифікованими на сьогодні є дані про кількість Праведників світу за відомостями Яд Вашем: 275 осіб з теренів сучасної Волинської області та 22 з Рівненської.

Кількісні зміни єврейської національної меншини Волині: станом на 1.06.1941 р. 123000 осіб, станом на 1.06.1944 р. 6412, за переписом населення 1959 р. 1500 осіб.

Ханукія. З фондів ВКМ

Отже, втрати єврейської національної меншини впродовж періоду окупації склали 85 % у Рівненській області та 89 % у Волинській, а в загальному 87 %. Загальні втрати євреїв Волині становили близько 217 тис. осіб.

Джерела

Документи з фондів Волинського краєзнавчого музею.

Збірник Наукові записки. Серія «Історія». Друга світова війна і доля єврейської національної меншини Волині. В. Зиль.

Матеріали сайту territoryterror.org.ua