НОВИНИ ТА ПОДІЇ

Відомо, що за життя Косачів, у садибі біля "Лесиного домика" росло багато кущів бузку різного кольору. Також зі спогадів Ізидори Косач відомо, що "серед квітників було декілька гарненьких альтанок з бузку, ясмину й дикого винограду й мамина улюблена, вся повита капріфолієм".

Садиба Косачів завжди потопала у зелені і була тим місцем, яке Леся Українка називала  "домом". Переселившись у Колодяжне на постійне проживання Косачі почали відразу дбати про затишок обійстя. Про це Леся Українка пише у листі до своєї бабусі Єлизавети Драгоманової 1884 року: "Ми розводимо цілий новий садок; виписали багацько кущів і дерев..."

За спогадами сестри Лесі Українки Ізидори уся садиба потопала в зелені різнорідних дерев, квітучих декоративних кущів та квітів. "І хоч того всього було вже багато, та батьки наші щороку ще виписували з гарних садівництв все нові й нові. Щоосени досаджували щось, діти охоче допомагали в цьому мамі, що сама вибирала місце і казала, що садити" - згадувала Ізидора.

У Косачів було три сади: старий, молодий та наймолодший. Родина дбала, щоб були і дуже ранні, і пізніші, і дуже пізні сорти. У садах зростали груші, яблуні, сливи, вишні, малина, агрус, порічки, смородина, кизил і разом з тим каштани, липи та тополі.

Так, і досі на тому місці, де був старий сад Косачів, росте груша, яку посадила Ізидора, та старі кущі кизилу. Ще один фруктовий сад був на господарському дворі. Продовжуючи традиції Косачів, музейні працівники щороку дбають про затишок та озеленення садиби. Так у 2021 р., щоб продовжити життя "Ізидориній груші", було висаджено саджанці, виведені співзасновником журналу "Сонце Сад" Остапом Михацем. Тоді на частині території,  що колись слугувала  господарським подвір'ям, було закладено екосад з більше п'ятдесяти фруктових дерев. На самій же садибі, як і за життя Косачів нині також зростають груші, яблуні, вишні, сливи, смородина, порички, агрус та малина. Разом з тим на садибі красуються величезні горіхи, старезні липи, каштани та різноманіття бузку, розкішний кущ жасмину.

Підтримуючи ошатність садиби, музейні працівники, як і за часів Косачів, що полюбляли постійно оновлювати свій сад новими сортами декоративних рослин, урізноманітнили насадження садиби півонією деревоподібною (зернини якої сходили три роки), яка красується під вікнами "Сірого флігеля", деревами катальпи, яку подарувала музею Колодяжненська сільська рада, з якою музей підтримує дружні відносини, а також декоративними кущами , які музей отримує в подарунок від "Лісів України".

Сьогодні вдячні відгуки численних відвідувачів дають сили та наснаги працівникам музею і далі підтримувати затишок Косачівської садиби.