НОВИНИ ТА ПОДІЇ

У День Соборності України 22 січня 2025 року у Волинському краєзнавчому музеї презентували особисті речі генерал-хорунжого армії УНР Олексія Алмазова (1885–1936). Тривалий час вони дбайливо зберігалися у родині лучанки Наталії Завальної. З нагоди 140-років від дня народження видатного українського військовика вона прийняла рішення передати їх до музею.

Під час заходу, завідувач відділу історії Волині Богдан Зек нагадав присутнім сторінки біографії Олексія Алмазова.

З 1930 р. генерал разом з дружиною проживав в Луцьку, відстоював інтереси українців в Польщі, був Членом Головної управи ВУО, Товариства ім. Лесі Українки, Волинського громадського комітету допомоги голодуючим в Україні (1933–1934), Скарбником Волинського українського театрального товариства. Впродовж багатьох років подружжя Алмазових опікувалось Українською гімназією в Луцьку. Помер генерал 13 грудня 1936 р.

У зв’язку із скрутним матеріальним становище дружина генерала – пані Тереза, проживала у дідуся Наталії Завальної – Михайла Савицького, бувшого вояка Армії УНР. На запитання пані Наталія розповіла, що подальша доля Терези Алмазової їй не відома. Адже в радянський час все, що стосувалось генеральської родини, доводилось тримати в таємниці, аби не наразити себе на небезпеку.

Від пані Терези лишились заварники для чаю, які родина увесь цей час берегла як реліквії. Окрім того, що посуд належав Алмазовим, він також має власну історію. Один із заварників покритий чорною емаллю з ручним розписом був виготовлений в Англії відомою фірмою «Гібсон і Сини» («Gibson and Sons») у першій чверті ХХ ст. Інший виготовлений на порцеляновому заводі у м. Цмелюв (Ćmielów) в Польщі у 1930-х рр. Обидва предмети – це всього лиш частина сервізу генеральської родини. Ймовірно ними послуговувався не лише генерал з дружиною, але й не менш поважніші гості.

Сподіваємося, що у майбутньому, завдяки розповідям, які звучали у стінах музею, вдасться зробити нові відкриття чергових здавалось би забутих сторінок українського минулого. Ще раз висловлюємо щиру вдячність Наталії Завальній за цінні подарунки для музею.