НАУКОВА РОБОТА

У 2021 році (рік 150-ти літнього ювілею від дня народження Лесі Українки) у меморіальних будинках родини Косачів, «Білому» та «Сірому» флігелях, було проведено реставраційно-ремонтні роботи. Насправді, шлях до початку реставрації був довгим та складним. Про неналежний стан будинків (див. фото 1) почали вести розмови та шукати шляхи їх вирішення ще з 2017 року. 

Фото 1.

У 2019 році було виготовлено проєктно-кошторисну документацію на «Реставраційно-ремонтні роботи пам'яток культурної спадщини «Білого та Сірого будинків Косачів» в с. Колодяжне, що передбачала здійснення комплексу заходів з покращення технічного стану об’єктів та їх належного збереження у вигляді, який не змінював би історичної сутності будівель. У 2020 році підготовлено проєкт «Ревіталізація Колодяжненського літературно-меморіального музею Лесі Українки». На кінець цього ж року комісія підтримала даний проєкт і було виділено кошти з Державного фонду регіонального розвитку на реставраційно-ремонтні роботи, які увійшли до програми «Велике будівництво».

З часу існування Колодяжненського літературно-меморіального музею Лесі Українки було проведено ряд наукових досліджень і діюча до цього часу експозиція, створена 1991 року, лишалася актуальною. Згодом з'явилися нові наукові напрацювання і стало доцільним провести певні зміни у  загальному вигляді будівель «Білого» та «Сірого» флігелів.

Фото 2.

У ході реставрації у Лесиному «Білому» флігелі, перш за все, було змінено колір столярки та дерев'яної конструкції балкону-солярію. До реставрації вони мали блакитний колір (див. фото 2), що викликало ряд запитань, так як будинок називався «Білим». Під час наукових досліджень з відтворення меморіальності будинку за основу було взято фото «Білого флігеля» 1890-х років (див. фото 3), де добре видно, що колір стін, столярки та балкону-солярію однакові. Тому було прийнято рішення про зміну кольору конструкцій з блакитного на білий (див. фото 4). Також на цій світлині добре помітно конструкцію балкону та його оздоблення. До цього часу тут був застосований узор з ганку «Великого дому» (див. фото 5, 6). Отож, доцільно було провести зміни у зовнішньому вигляді  веранди-солярію.

Фото 3.

Фото 4.

Фото 5.

Фото 6.

На світлині 1890-х років (див. фото 3), з лівого боку будинку,  проглядається вхід до підвального приміщення. Судячи під яким кутом лягає дах, то вхід до нього був не з центрального входу садиби, як існував до цього часу (див. фото 7), а з північної сторони. На основі наведених фактів вхід у підвал було відбудовано з півночі, що забезпечило вільний доступ відвідувачів до нього (див. фото 8).

Фото 7. (Джерело: volynpost.com)

Фото 8.

У ході роботи археологічного нагляду, з північного боку будинку було відкрито фундаменти третьої кімнати, про яку згадує Ізидора Косач. Ця кімната не належала до первинної архітектури будинку. Її добудували пізніше. Під час реставраційно-ремонтних робіт на поверхні було відзначено межі цієї кімнати (див. фото 9).

Фото 9.

З часу існування музею для обігріву приміщень застосовували тверде паливо, яке згодом замінили на природний газ. На основі того факту, що за життя родини  Косачів в будинках було пічне опалення та з метою покращення температурного режиму прийнято рішення про переобладнання грубок та димоходів під використання твердого палива.

Гарною новиною стало відновлення функціонування каміну в «Блакитній вітальні», про який знаходимо спогади у листах Михайла Косача. Саме на ньому він рекомендував Лесі поставити крука. Робота каміну створює неабияку атмосферу затишку цього будинку (див. фото 10).

Фото 10.

Щодо «Сірого» флігеля, то він на основі наукових напрацювань, також зазнав деяких змін. Відомо, що цей будинок мав два входи. Так, на причілковому вході флігеля, зі сторони розміщення саду Косачів, у 1898 році Михайло Косач сфотографував лірника з поводирем (див. фото 11), про це він пише матері Олені Пчілці у листі від 14 вересня. У ході реставраційно-ремонтних робіт, демонтувавши до цього часу існуючу веранду з заскленими вікнами (див. фото 12), конструкцію ганку «Сірого» флігеля було наближено до його первісного вигляду. Про те, що при будівлях зводили саме відкриті ганки, свідчать світлини будинків Косачів  та листування родини.

Фото 11.

Фото 12.

Зі світлини 1898 року (див. фото 13), на якій зображено «Сірий» флігель, з лівого краю будинку не зовсім чітко проглядається дерев'яна  конструкція цього ж ганку. Ймовірно, вона була змайстрована для плетіння по ній рослинності. На фото «Великого дому» 1900 року видно заплетений рослинністю ганок (див. фото 5). Також відомо зі спогадів Ізидори Косач та Ольги Косач, що і альтанки були заплетені бузком, жасмином, диким виноградом та капріфолієм (альтанка Олени Пчілки). Підтвердженням, що плетіння рослинності було притаманним на ганках та альтанках, є фото Юрія Косача в одній з заплетених альтанок садиби (див. фото  14).

Фото 13.

Фото 14.

Також, однією із суттєвих змін у «Сірому» флігелі стало демонтування сцени. Відомо, що у Колодяжному Косачі ставили вистави. Про це залишила спогади Ізидора Косач. Проте, ні у спогадах, ні в епістолярії родини, ні в інших письмових чи фото матеріалах про існування сцени не згадується. Збереглося фото вистави і на ньому видно, яким чином проходили спектаклі (див. фото 15).

Фото 15.

Про «Сірий» флігель залишила спогади Ольга Косач-Кривинюк, у яких вона пише, що будинок мав три кімнати, кухню та кімнату у мезоніні. Ця маленька кімната зверху належала Олені Пчілці і слугувала їй робочим кабінетом. Петро Антонович Косач називав її «хатка-вишка» (див. фото 16).

Фото 16.

Оскільки, проєктно-кошторисною документацією не було передбачено її відновлення, було прийнято рішення відтворити її у центральній кімнаті будинку.

На даному етапі наукові співробітники працюють над концепцією та ТЕПом оновленої експозиції.