НАУКОВА РОБОТА

На думку істориків, новорічні вітальні листівки вперше з’явилися у Стародавньому Китаї, де спеціальними червоними картками було прийнято поздоровляти тих знайомих, з ким не вдалося зустрітись безпосередньо на святі.

В Європі виникнення різдвяно-новорічних листівок пов’язане з появою й утвердженням християнства. Так, у XV столітті в Німеччині існувала традиція дарувати рідним вітальні листівки з малюнком немовляти й написом «Ein gut selig jar» («Доброго і благословенного року»), а в Нідерландах XVІ століття були поширені листівки із зображенням Святого Миколая. 

У 1794 році англійський художник Добсон створив відкритий лист із зображенням сімейства на фоні зимового пейзажу і відправив своєму другові в якості привітання. У вітрині книжкового магазину різдвяні листівки вперше з’явилися в Шотландії 1841 року. А перша масова листівка була випущена в Лондоні у 1843 році на замовлення Генрі Коула за ескізом ілюстрації Джона Коллкотта Горслі – із зображенням бідняків, якім дарують їжу й одяг, а в центрі сидить, обійнявшись, щаслива родина і п’є вино. Напис-побажання звучав так: «Благословенного Вам Різдва і щасливого Нового Року». 

Згодом традиція надсилання різдвяних листівок поширилася світом і стала масовим явищем. Так, у 1872 (за іншими даними, у 1869-му) році вони з’являються на теренах Австро-Угорської імперії (а значить, і у Галичині), а 1875 року Льюїс Пранг, відомий як «батько американської різдвяної листівки», започаткував їх випуск у США.

Найбільшим центром видання листівок в цій частині теперішньої України стала Коломия. На початку ХХ століття тут працювали аж 32 видавництва (і кожне випускало свої поштівки), а одним із найвідоміших видавців був Яків Оренштайн.

В Україні підросійській вони відомі з 1895 року, започаткував їх друк відомий київський видавець Стефан Кульженко, на них у кольорі зображали різдвяні сюжети та старовинні обряди, церкви й засніжені хатинки, ангелів, колядників, веселих діток, панораму Києва. Пізніше ця серія була доповнена пейзажами й пам’ятними місцями інших міст України.  Відомі українські художники, такі як Осип Курилас і Антін Манастирський, створювали оригінальні дизайни листівок, котрі з кожним роком набували все більшої популярності серед населення. Під час недовгого Українського Відродження 1918 року вийшло кільканадцять різдвяно-новорічних поштівок, котрі під серійною назвою «З Різдвом святим – будьмо здорові!» побачили світ у видавництві «Русалка» (Польща). Це були справді мистецькі твори української графіки авторства Олени Кульчицької, Гната Количняка, Ярослава Пстрака.

Святослав Гординський підготував цикл «Українські колядки», а серія листівок львівського графіка Мирона Левицького («Різдво Христове», «Троє царі несуть дари», «Коляда на Запорожжі», «Просфора в староукраїнській хаті» відзначаються особливо яскравим національним колоритом.

Справжній розквіт для української різдвяної листівки настав під час гострої національно-визвольної боротьби під проводом УПА. Вони є одним із найбільших скарбів і водночас чітким жанром, видозміною, адже аналогічного їм за стилем відповідника не було. На художніх листівках – бійці повстанської армії у різдвяних сценках: охороняють колядників, дарують український герб новонародженому Ісусові Христу. Часто зображали українські святині – Софію Київську і Собор Святого Юра у Львові, підписували вітаннями «З Різдвом Христовим!», «Бог предвічний народився!», «Христос рождається!» й гаслами «За Українську Самостійну Соборну Державу!», «Воля народам – воля людині!».  

Пресове Бюро Закордонного Представництва УГВР (Українська Головна Визвольна Рада) підготувало серію вітальних карток, які з 1946 року друкувалися в містах Мюнхен, Новий Ульм, Регенсбург (Німеччина), Зальцбург (Австрія). Випуском листівок, а також бофонів і марок Підпільної пошти України займалися Любомир Рихтицький (псевдо – Степан Любомирський) і Степан Голяш. В умовах конспірації імена художників, як правило, не розголошувались. Однак дослідникам відомо, що авторами деяких листівок були Яків Гніздовський, Юрій Костів, А. Каника і «Лев» (псевдонім Мирона Левицького). 

Війна як жорстока реальність змусила частину знаних графіків міжвоєнного періоду виїхати з України під час однієї з двох найбільших хвиль еміграції. Долі біженців або ж досвіду перебування в таборах Ді-Пі (переміщених осіб) зазнали художники Петро Андрусів, Микола Битинський, Микола Бутович, Мирон Білинський, уже згадувані нами Святослав Гординський і Мирон Левицький. Саме тому спостерігається такий художній феномен як українська різдвяна листівка в діаспорі, на еміграції – адже для тих, хто опинився на чужині, поза рідним домом ці поштівки стали справжнім символом того, до чого ці люди прагнули повернутися, символом українства й допомоги. Особливо цінними після 50-х років минулого століття у діаспорі стали роботи Едварда Козака, Петра Холодного-молодшого та Петра Андрусіва Якова Гніздовського, і Мирона Левицького, про яких ми уже згадували. Листівки пізніших десятиліть пов*язані з іменами Володимира Беднарського, Вадима Доброліжа, Катерини Кричевської-Росандич. 

Випуск різдвяних вітальних листівок у колишній російській імперії повністю припинили у 1917 році, оскільки радянська влада вважала їх елементом побуту буржуазного суспільства. І хоч більшовики «повернули» Новорічне свято дітям у 1935 році – першу поштівку випустило видавництво «Ізогіз» лише 1939 року. Новий сплеск спостерігається в роки Другої світової війни, тоді виходили картки з написами «Новорічний привіт героїчним захисникам батьківщини» або ж «З Новим роком! До нових перемог!» Так звані «працівники тилу» отримували «Новорічний привіт з фронту!» чи вітання «З новими виробничими перемогами! З Новим роком!». 

А масовий випуск новорічних листівок у колишньому радянському союзі почався лише 1953 року на поліграфічному підприємстві «Госзнак». Як і іграшки того часу, листівки мали, передусім, виконувати агітаційно-пропагандистську функцію. Тому й зображали вони щасливих матерів з дітьми, радянську символіку, машини, вітрини магазинів, подарунки, Снігуроньку, Сніговика, лісових звірят. Пізніше героєм вітальних поштівок надовго став Дід Мороз, який, щоправда, вперше зайняв своє місце на листівках 1943 року. Потому набуває популярності фотомонтаж з ялинковою гілкою, новорічними кульками і палаючою свічкою. Написи «З Новим Роком» з’являються на вітальних листівках після «хрущовської відлиги» і вже не зникають.  

Як вид відкритого відправлення вітальна листівка була визнана 1874 року на Всесвітньому поштовому конгресі у Берні (Швейцарія), тоді ж було встановлено міжнародний стандарт її розміру – 90х140 мм, змінений у 1925 році – 105х148 мм.   

У кожній країні – свої улюблені герої різдвяно-новорічних вітальних листівок. Так, на німецьких найчастіше малюють гномів, сажотрусів, свинок, казкові події, в Італії – Піноккіо, на англійських – вільшанку, гілочки омели, плюща, вересу. У скандинавських країнах найпопулярнішими є зображення чоловіків і жінок в традиційному вбранні, маленьких діток з подарунками, веселих ельфів, духів, гномів. У Норвегії обов’язковими атрибутами різдвяних листівок є свинки та снопи сіна як символи ситості й гостинності, у Польщі – підкова на щастя. В Японії зазвичай дарують картки з образом тварини, яка є покровителем наступаючого року за східним гороскопом (у 2025 році це Зелена Змія).

Різдвяно-новорічні свята посідають особливе місце в житті практично кожної людини. Особливо поважно, шанобливо й відповідально ставляться до них християни, заздалегідь готуючи подарунки, новорічні іграшки-прикраси, сувеніри, солодощі, щоб під час святкування привітати рідних, близьких, друзів і знайомих. Але одним із найпопулярніших способів святкової комунікації між людьми від часу появи й дотепер була й залишається вітальна листівка, що пройшла довгий шлях від звичайного бланка до художньої картки, трансформувавшись від інформаційного повідомлення в культурне, об’єкт декорації та культури подарунків. При цьому вона, як і раніше, залишається одним із тих засобів єднання й зв’язку між людьми, котрі знаходять відгук в їх душах і серцях.

У дні Різдвяно-Новорічних свят у Волинськомий краєзнавчий музей запрошує відвідати виставку «Магія новорічної іграшки», де буде представлена колекція новорічних листівок початку ХХ століття, котру зібрав знаний на Волині художник Карел Якубек, а передав її наш меценат – колекціонер Олег Гаврилюк, якому ми щиро вдячні. Тепер це складова фондової збірки.

Ілона Несторук, старший науковий співробітник відділу фондів ВКМ